|
|
|
Висоцька Ольга,13 років,
ліцей 208, Київ.
Вчитель Сахацька В.
ДНІПРО - ЖИВА
ВОДА
Дніпро - це найбільша , наймогутніша та найпрекрасніша
річка України.Вдавнину вона мала дуже велике значення .  Вона
забез- печувала водні ресурси,в ній водилося багато риби,що було
важливо для рибальства .Отже Дніпро відігравало важливу роль у господарській
діяльності.В часи козацтва Дніпро мав велике значення для козаків.І
загалом це не вся роль Дніпра в житті людини та природи. Роль Дніпра
дуже велика та значна.В наш час значення Дніпра не стало менше,але
він змінився.Він вже не такий буйний, чистий,живий й повний сил.І
це дуже сумно.Дніпро забруднений, має жовтуватий відтінок та неприємний
запах.Науковці дуже занепокоєні станом Дніпра,адже якщо ситуація
не поліпшиться,то Дніпро врешті решт перетвориться на одну з найзабрудненіших
річок в світі.Це дуже сумно.Але якщо ми допомогли б виправити становище
цієї прекрасної річки,то вона неодмінно стала б кращою.Зараз проводиться
дуже багато акцій,але хочеться щоб ціх акцій було ще більше.Для
цього нам потрібно роз'яснювати людям, що вони не повинні забруднювати
та знищувати навколишнє середовище. Кожна
людина може стати учасником цієї благодійної акції.Якщо в цю акцію
буде залучено якомога більше людей,то Дніпро скоріше відтворить
свою втрачену красу.До акції може приєднатися будь-хто з нас,але
щоб досягти цієї мети потрібно докласти багато зусиль та коштів.Тому
для цього потрібно залучити не тільки простих людей але й меценатів,які
зроблять свої внески в цю справу.І цим всі ми зробимо великий крок
до очищення Дніпра.І тому я сподіваюсь що в найближчому майбутньому
Дніпро стане не тільки найкрасивішою річкою України,але й в світі.
Comment:
-- Larisa Shevchuk. Координатор проекту "Дніпра жива вода"
Оля! Дякую за цікавий твір. Твої роздуми про історію і сьогодення
мабуть хвилюють багатьох людей. Добре, що ти розумієш, що потрібно
більше залучати людей до природоохоронних акцій. Успіхів тобі.
Збережемо рідне село
Пошукова творча робота Осавчук Наталі, 211 група
У нашій мальовничій Україні багато маленьких і великих сіл. Я ж хочу розповісти про свою Вільхівку. Зовні воно нічим не відрізняється від інших: такі самі дерева, ті ж птахи співають, такий же чарівний запах та блискучий ставок. Я пишаюся своїм селом. І ось чому.
Здавалось би, звичайнісіньке село в 12 км від Харкова. Побудовано воно було 1970 року на місці старого селища. Зараз це сучасне село, де є все для нормального життя.
По території селі протікає річка Верхня Роганка, яка впадає в Уди і далі - в Сіверський Дінець. Тобто води моєї річки прямують у Дніпро.
Є в нас і водосховище, яке займає територію понад 100 га. Питна вода у нас наближена за своєю якістю до "Березівської"!
На наших луках ростуть квіти: сон-трава, адоніс, - які занесено до Червоної книги України.
Незважаючи на це, 1994 року владою було прийняте рішення збудувати у нас полігон твердих побутових відходів.
Колишній Голові Міської Ради народних депутатів м. Харкова Є.Кушнарьов був зацікавлений у швидкій здачі цього об'єкту до експлуатації. Виступаючи по телебаченню, він заявив, що почалося будівництво звалища у безперспективному селі, мешканці якого згодні з його розміщенням. Один цей факт насторожив людей, і вони організували зустріч з головою сільської ради. Це були перші збори, і на них був обраний комітет на чолі з Кийковою Зоєю, якому потім ще 3 роки довелося боротися проти рішення влади заради майбутнього, "зеленого" майбутнього своїх дітей. Комітет затребував і вивчив технічну документацію майбутнього полігону, провів11 громадянських експертиз, опрацював відповідні закони. Тобто мешканці Роганки вели боротьбу за рідне село всіма доступними законними методами. Провели пікет облради, побували в облСЕС та управлінні з екології, в обласній прокуратурі. Скрізь влада переконувала в одному: "Все гарно, все правильно" - але проектанти були іншої думки, вони говорили, що, якщо буде звалище, у нашому ставку не квакне жодна жаба. А головний еколог області сказав: "Екран лопне - Вільхівки не буде". Від цих слів волосся ставало дибом! Прокурор області Ніконов відмовлявся завченою фразою: "Скрізь так відбувається". (Я можу сказати, що після нашої справи його було усунено).
Коли ми побачили, що в Харкові діла не буде, на зборах вирішили відрядити групу делегатів до Києва. Де ми тільки не були: у Мінекобезпеці і у Мінздраві, в кабінеті Міністрів і в адміністрації президента, в Генпрокуратурі. Надсилали документи до Верховної Ради… І чим наполегливіше боролися, тим більше впевнювалися в тому, що ми робимо правильно.
Тим часом, у вересні 1995 року обласною владою було прийняте рішення про відведення землі під полігон, і тоді шкільний вчитель, мешканець нашого села подав скаргу про порушення його екологічних та громадських прав до Дзержинського суду м. Харкова. Процес тривав довго, і, нарешті, у грудні 1997 року закінчився позитивним рішенням.
До речі, інтереси мешканців села в суді представляла суспільна організація Еко-Право Харків, яка входить до міжнародного консорціуму "Верховенство Права" Тому до нас також приїздили юристи-екологи з США, які теж надали нам значну допомогу у вирішенні цієї проблеми.
Цей приклад боротьби яскраво демонструє: народ - це справді велика сила, і помиляються ті, хто покірливо складають руки.
Зараз мені навіть жахливо уявити, що було б,  якщо б ми не відстояли чистоту нашого села, і загинуло б воно, і , збезлюділо, а наша річечка Верхня Рогатка сиротливо несла б свої отруєні води через Сіверський Дінець до нашого великого Дніпра.
|
