Спіпсова Леся
учениця 9 класу 19010 Черкаська обл, Канівський р-н, С. Григорівка
Вчитель: Халікова Луіза Расуловна

Мій улюблений куточок на Дніпрі.

Живу я в невеличкому селі, яке розкинулося на березі Дніпра.
Ця синьоока річка у літню спеку купає засмаглих дітлахів, дає насолоду рибалкам. Багато задушевних пісень чує щебетлива річка. Мабуть чи не в кожного є на цій річці свій, власний куточок, куди людина йде, коли хоче залишитися на самоті зі своїми думками, мріями про майбутнє або просто помилуватися природою. Такий куточок є і в мене. А знайшла його я під час однієї з вечірніх прогулянок. Мій куточок - це ціла моя власна країна. Річка Дніпро біля нашого села робить кілька поворотів. Ось біля одного з таких поворотів стоїть величезний камінь. Цей камінь трохи занурений у воду, і нагадує голову морського чудовиська, що виглядає з води. Але мене воно нітрохи не лякає. Я дуже полюбляю лягти на камінь, нагрітий за день сонцем, і здається, що камінь віддає мень сили води, землі, сонця. Лежачи на своєму камені, я мрію… Мрію про своє майбутнє, майбутнє свого краю. І в цю мить мені здається, що кращого, красивішого місця не має на всій землі.

Comment:
-- Сахацкая В.А.,лицей 208,Киев
С какой любовью ты написала,Леся, какие теплые слова нашла. Спасибо тебе.

Автор: Нікітенко В'ячеслав 6-А С/Ш 267

Скільки у собі історій несе наш стародавній Дніпро! З півночі багато тисяч років тому нас рушив величезний льодник. Він прорив собі русло і почав танути тільки 35000 років тому. Так з'явився на світ ще молодий красень наш Дніпро. Греки дали йому ім'я "Борисфен", що значить "той, що тече з півночі"
Одного разу князі слов'янського племані полян Кий, Щек і Хорив разом з йї сестрою Либідь пливли Борисфеном, й один з них, досі не відомо хто, запропонував збодувати на правому березі Дніпра нове городище, яке назвали на честь старшого брата Кия. Після цього, Дніпро назвали Славутичем, що по старослов'янськи читається як "син слави". Дніпром нашу річку назвали готи - стародавні германці. Взагалі - то, вони його назвали словом "Данапр", а слов'яни переробили його назву на Дніпро ще до назви Славутич. Зараз використовують обидві назви: Дніпро - як географічна назва, Славутич як поетичне ім'я.

Автор: Щаслива Тетяна 5-Г С/Ш 267

Ранок на Дніпрі Мене звуть Щаслива Тетяна.
Я учениця 5-Г класу спеціалізованої середньої школи №267 м. Києва.
Я люблю читати, вишивати, малювати, а найбільше я люблю купатися в річці.
Наш Дніпро-Славутич, мов та оспівана народом голубка стрічка в русій косі, що спадає аж до пояса,- історичний символ і оброз України.
Чудовий Дніпро ранком у тиху погоду!
Вільно і плавно мчать його води. "Дивишся і не знаєш іде чи не йде його велика широчінь, і здається, неначе блакитний дзеркальний шлях без міри в ширину, без кінців в довжину плине і в'ється по зеленому світу." Через усю Україну, посеред щедротних степів і ланів пливе могутній Дніпро.
Зелень на березі Дніпра ніби танцює танок. Колихається з місця на місце і шурхотить листям.
А коли дивишся на інший берег річки, то здається, що він повністю вкритий золотом і виблискує на сонці.
А десь там стиснутий в вузькому проході, крутиться, наче шалений, потім стрімглав виривається на свободу, щоб знову і знову розбитися на дрібні краплі об камені.
Ось такий ранок на Дніпрі!

Саченко Людмила Учениця 10 класу С. Висока Піч Житомирсий р-н Житомирська обл

Річка нашого майбутнього

Я жтву в третьому тисячолітті.
… Екран комп'ютера висвітив програму робочого дня.
Приймаю вранішній душ.
На вибір вода різної температури, з різними ароматами. Так саме з моєї річки Тетерів. А з цього крана воду можна воду можна пити: чиста, прохолодна, газована, як з цілющого підземного джерела.
Не пізнати тепер моєї річки.
Це справді голубе золото в обрамленні квітучих прибрежних луків, зелених кущів та дерев.
Поспішаю на роботу; працюю санітарним лікарем. Зараз в кожному населеному пункті є санітарний лікар. Мені щодня потрібно взяти проби води в річці, в водних заповідниках, які створені по річці, щотижня провожу контроль води в громадських і особистих криницях, природних джерелах.
Для цього у мене найновіші прилади, які зразу видають результат. Я проходжу через міст, любуюсь величним спокоєм річки. Так вона давно стала лікувальним місцем відпочинку. Високий ступінь екологічності дозволяє на протязі року у відведених на березі річки місцях влітку і взимку проходити оздоровчо-лікувальні курси. Такі місця біля річки впорядковані, є відповідні приміщення.
На водоохоронних місцях річки плавають водоплавні птахи, окрасою звичайно є лебеді. Часто вони залишаються зимувати.
Є місця для рибалки. Там часто проводять змагання на кращого рибалку. В спеціальних місцях радісно галасує дітвора: тут змагаються плавці.
Багато уроків біології, географії, фізкультури, екскурсії вчителі проводять біля річки.
Схиляюсь над прозорою водою, видно золотавий пісок дна, полохливих рибок. Екрани приладів показують - вода сьогодні чудова! Передаю інформацію в центр, звідти з нею ознайомиться все населення.
А в заплаві рясно цвітуть лілії, і бобри звалили величну вербу.

Бойко Микола Учень 10 класу М. Гола Пристань Херсонська обл ЕДО "Зелений гомін"

Спогади Бойка Володимира Миколайовича, 44 роки

Пам'ятається мені як десь в 60-70 роках полюбляли ми з друзями проводити дозвілля на річці Чайці. Це незабутні сторінки моєї біографії, бо річка влилася в життя прохолодою дерев, прозорою водицею… Відпочинеш, наберешся снаги, наловиш риби та раків…
А нині, бувало, виберешся з родиною на річку відпочити і такий смуток душу огортає, що аж плакати хочеться. Сміття, вода якась зелена… Скупаєшся, то дивись сам добровільно сфарбуєшся. Про рибні запаси і говорити не хочеться. Можливо, з великого жалю й перестав на рибалку ходити, хоча й дуже полюбляю це заняття.
Не віриться, що лише за декілька десятків років людина майже вбила життя такої чарівної річки. Якою ж буде її доля в майбутньому?
Єлісєєва Христина

Учениця 10-А класу М. Гола Пристань Херсонська обл ЕДО "Зелений гомін

Спогади Чучі Василя Миколайовича

Мій дідусь народивсь на Херсонщині неподалік від міста Каховки. Переїхав у Голу Пристань десь у 50-х роках. Оскільки замолоду він служив у морскій піхоті, то взагалі не мислив уже свого подальшого життя без якого-небуть водоймища. Гола Пристань стала справжнім раєм, бо милувала красою річки Чайка і Конка, дарувало здоров'я озеро Соляне, а за 50 кілометрів синіло справжнісіньке море.
За словами дідуся, такої чистої річки як Чайка він у своєму житті не зустрічав. Береги були зеленими та розкішними, рибні запаси просто дивували, вода вражала смаком і прозорістю.
Частенько увесь трудовий колектив, у якому працював і дідусь, гуртом вибирався на Чайку, щоб повноцінно відпочити. Чоловіки ловили рибу, дітлашня хлюпалась у воді, а жінки згодом варили таку ж смачну уху. Такі відпочинки запам'ятовувалися і не давали нікому спокою.
Нині мій дідусь за станом здоров'я рідко буває на Чайці. Однак він завжди цікавиться її долею, ніби долею близької йому людини. Йому боляче, що не зуміли покоління передати красу річки такою, якою вона колись була здавна. Винуватить себе, винуватить людей та органи влади. Велика надія в мого дідуся на молодь. Чи почують і зрозуміють його мої ровесники?

Сценарій вистави 
“Допоможіть Дніпру”
вчитель сш № 168 м. Київ
Новак Тетяна Віталіївна
для учнів 6-7 класів
(в сценарії використана книга 
“Зелений неспокій душі” М.В. Буженко)


Ведучий:
 Розквітли яблуні в садах,
Цвітуть каштани в парку
В ранкове небо зринув птах,
Крилом торкнувся хмарки.

Дніпрова синь така ясна,
Що аж вбирає очі!
Як хороше: навкруг весна.
Ледь-ледь ріка хлюпоче.

Мій друже, в холодку, де в’яз,
Сідаймо над рікою,
Я хочу провести в цей час
Розмову із тобою.

Про любий край-він як весна!
Тобі у нім зростати.
Про землю, що для нас вона
Немовби рідна мати.

Ми дітей їй: і ти, і я,
Всі українські люди.
Послухай, розповідь моя
Про нашу річку буде.

Виходять хлопець (Х) і дівчина(Д):

Х: 
Ніхто не знає і донині,
Коли у пітьмі давніх літ
Струмок в болотяній долині
Уперше вихлюпнув на світ.

Д: 
І, розливаючи озерце
Навкруг дзвінкого джерела,
Вода, мов кров з живого серця,
Уперше в травах потекла.

Х: 
Тоді, продерши стежку в хащі,
Серед болотяних кущів,
Підповз помалу велет-ящір 
І лапи в воду умочив

Д: 
Не знав струмок своєї сили,
Не знав, що десь там, у степах,
Йому вітри мостили схили
І скелі відступали шлях.

Х: 
Струмок звивався у долині,
Світив на сонці серебром

Разом: 
Він потече по Україні!
Він буде зватися Дніпром

Ведучий: 
Багато століть минуло відтоді, і молодий юнак-красень 
Дніпро перетворився на старезного дідугана. 
Багато чого бачив на своєму віку, є йому що згадати, 
є над чим замислитися.

 (Виходить дідуган Дніпро).

Х: 
пароплави плинуть серед ночі,
В долині шумлять широкі плавні,
Дніпр шепоче і шепоче, 
Ніби роки згадує прадавні.

Д: 
Бурмотить собі у вуса сиві,
Одкидає хвиль сріблясті шати
На віку-немов на довгій ниві:
Стільки можна дідові згадати!

Х: 
І пливуть ті спогади, як тіні,
Є між ними добрі і похмурі.
...Ось плескочуть весла в шумовинні,
Чорне море стогне проти бурі.

Д: 
Стогне з дна глухими голосами:

Дніпро: Скільки років я пінився люто?
Кораблі жбурляв я до нестями,
Через що ж тепер я позабутий?...

А колись прадавні мудрі люди,
Я к пливли ладьями у негоду, 
Мед-вино лили мені на груди,
Щире срібло сипали у воду.

І від смерті врятувавшись, бувало,
Низько хвилям кланялися дніпровим.
...Все минуло, зникло і пропало:
Вже ніхто не згадує і словом.

Ведучий: 
Відтоді дід Дніпро в журбі, в горі, в тяжкій задумі, 
від коли почав господарювати на дніпрових кручах пан 
Смітник зі своєю свитою: другом паном звалищем, 
панянками Мастильними плямами.
(Виходять на сцену, танцюють)

Смітник: 
Прошу ваших оплесків! Я тут хазяїн, пан, і господар! 
Прошу до мені в готі, в царство пана Смітника!


Світа: як почнеш Дніпро шукати –
Всі околиці – смітник!!!
Можна сміло заблукати,
Всім потрібен провідник.

Х:   
Зелене, славне і ... засмічене
Прекрасне місто на Дніпрі
Зовсім злиденністю помічене
Оцій розвихреній порі...

Д:    
До шкіл тривога тулиться
І просить каяття...,
А на зсірілих вулицях ...
Сміття, сміття, сміття.

Х:    
А вітер все регочеться,
Глузує із життя...
Невже ж йому так хочеться
Розносити сміття?

Д:    
Повчань вуаль мудрована.
Не варта і гроша,
Коли зросте згорьована ,
Засмічена душа.

Ведучий:    
Де в’ється шлях покручений
І гине десь в ярку,
Гнучка верба над кручею
Вклоняється Дніпру.

Вся укрита шрамами
Ота верба стара
Гілля її поламане,
Посічена кора.

Тремтять сучки розколені
Струсивши листя мідь.
Копни мене при корені –
І пляшка забряжчить.

( Танок Верби )

Смітник:
( під музику “Дивлюсь я на небо... )

Дивлюсь на Дніприще та й думку гадаю,
Чому ж я так мело сіток закидаю,
Чому сокирище тупиться частенько,
Чому це і досі так річка бравенька?

Дніпро:    
Ти брудом  знов залив
Мої блакитні чисті хвилі.
Вся риба геть десь попливла.
Я жити так уже не в силі.
Я хочу миру, хочу ладу
Невже ніхто не дасть мені ради ?

Ведучий: 
А довкіл – чомусь байдужість
Ніхто не бачить, ніхто не чує.

Смітник:
    А я не здаюся! Я нищить мушу!
Ось після Дніпра візьму ще й озеро споганю!
Перетворю в смердючу міську ковбаню!

Озеро:    
Поглянь і змилуйся!
Ти впізнаєш мене?
Тобою вже покривджене 
Озерце чарівне.

Смітник:    Цить, капосне! Ти ще й базікать сміло.

Озеро:    Я в смітниках, я обміліло!

Смітник:    Як ти смієш мене так дорікати?

Озеро:    Я хочу вічно всім здоров’я дарувать!

Смітник:    Нічого вічного у світі цім немає
Ото саме тихцем і всихатимеш!

Ведучий:    
Тихо! Послухайте! Що це!

Чому на кручі Смітник змовк,
Яскраво гріє сонечко?
Бо коло звалища струмок 
Пробив собі віконечко.

Побризкав квіти весняні,
У травах звівся стрічкою,
Біжить, співає сам собі:
“Я хочу стати річкою!”

Почув смітник  це:
Смітник:    “Гарний спів!
Та я тебе подужаю!”  -
Скотився й стежку заступив:
-Ставай, струмок, калюжею!

Струмок в сльози:
- Хочу жить! Пусти хоч на хвилиночку!
І став він землю рить та рить,
Пробив собі щілиночку.

Пробилась крапелька одна,
Скотилась друга кулькою.
І знов струмочок вирина,
Біжить на волі, булькає.

У ньому хвилька хвильку б’є.
Біжить він між травичкою,
А сам усе співа своє: ”Я хочу стати річкою!”

Ведучий: 
Не підкорився маленький струмок Смітникові та його прислужникам, 
не став вонючою калюжею! Та не впораються Дніпро, 
озеро та струмочок у боротьбі зі смітником без нашої допомоги!

Х:    Чому ж ми мовчимо!
Д:    Чому не діємо?
Х:    Чому так терпимо?
Д:    Чому добро не сіємо?
Х:    Ми шлемо в тривожний світ свої дитячі помисли!

Разом:    
Ти знаєш, що ти людина?
Ти знаєш про це чи ні!
Дніпро ж бо у нас єдиний!
І плавні в нас одні!

Діти проганяють Смітника, його слуг, прибирають сміття.
Маленькі діти (прибираючи сміття): 

Хлюпоче синя річка –
Ой річка, ой річка,
Юрба нас невеличка,
Зате ж бо гомінка!

І співи тут, і крики,
І радість тут , і сміх.
Навколо, як музики ,-
Гурти пташок дзвінких.
І кожна ж то співає,
І кожна поклика:
“Дніпро ти мій широкий,
Ой річка, ой ріка!”

Ой рибки затремтіли,
Пливуть із глибини ,
Коли б співать уміли,
Співали б і вони.
А так за них співає
Компанія лунка:
“Дніпро ти мій широкий, найкращая ріка !”

Виходить   Веселка:    
Пройшла гроза, і одшуміла злива.
Як срібно скрізь! Як просторо кругом!
І вже веселка – ніжна і грайлива –
У чистім небі стала над Дніпром.

Ти й нам, ти й нам, вродливая веселка,
Свої ворота сонячні відкрий!
Ми сядем в човен, візьмемо веселка
І попливем на берег золотий.

Про нього нам батьки в казках казали, 
Із давніх літ до нього йшли весь час.
І сил своїх вони не шкодували, 
Бо добре знали: берег той для нас.

Ведучий : 
Біла хмарка тане, 
Сонячна пора.
Зацвіли каштани
Біля круч Дніпра.
Теплий вітер віє, 
Пахощі весни
По Дніпру на Київ
Попливли човни.

Синя хвиля грає
Радісний мотив
Київ зустрічає
Друзів всіх своїх.
Сонце мружить вії, 
Нас віта добром.
Це – мій рідний Київ, 
Красень над Дніпром.